Від естонського міста Сілламяе, де ми зараз перебуваємо, до російського Санкт-Петербурга лише 180 км. У цьому місті близько 90 відсотків мешканців- росіяни, решта - майже в однаковій кількості естонці та українці . Саме в такому середовищі працює недільна школа «Водограй», директоркою якої є Лариса Житнік. Навіть у таких непростих умовах ця українська школа тут успішно функціонує, формуючи українську національну сутність, щоб зберегти кожну українську дитину за кордоном в українському векторі.
Керівники та учителі українських суботніх та недільних шкіл Естонії ( Руслана Довга , директорка школи «Калина» ( м. Валга), Марко Терен , учителька казкового королівства «Лабора»( м. Таллінн), Алла Паскаленко, учителька школи « Стожари»( м. Маарду), Володимир Паламар , директор школи « Надія» ( м.Таллінн), Анна Сумик, директорка української школи у м. Тарту, Лариса Житнік , директорка української школи « Водограй» ( м. Сілламяе) презентували діяльність своїх навчальних закладів та поділилися своїми думками щодо шляхів подолання освітніх викликів , найголовнішим з яких є протидія процесам асиміляції та зросійщення у країні їхнього перебування.
Сьогодні кожен учитель, який працює в українознавчому освітньому осередку за кордоном, має чітко усвідомити СВОЮ ДЕРЖАВОТВОРЧУ РОЛЬ: у діаспорі сьогодні ми навчаємо та виховуємо тих, хто завтра свої можливості та ресурси вкладатиме у розбудову та відновлення України. Головною місією українського учителя за кордоном є не лише навчити читати і писати українською, а й передати дитині відчуття гордості за незламний український народ, відчуття шани до українських героїв, які сьогодні у звитяжній боротьбі виборюють право українців БУТИ, відчуття приналежності до української нації. У КОЖНОГО - і у вчитея, і в учня за кордоном - у серці має бути Україна, все інше - марнОта, друзі! Маємо бути міцним монолітом у протидії російському ворогові. Наша сила - у нашій єдності!
Любов Любчик / Lyubov Lyubchyk Голова СКВОР СКУ , членкиня управи СФУЖО ( освітня референтура ), освітянка.