Міжнародна конференція «Джерело виховання культуротворчості»

З нагоди 25-тиріччя діяльності Українського земляцтва «Водограй» в естонському м.Сілламяє 23 травня 2024 року відбулася Міжнародна конференція «Джерело виховання культуротворчості». Серед учасників конференції були відомі науковці, громадські діячі, педагоги-практики, представники Міністерства освіти та культури Естонії і стейкхолдери освітніх програм, артисти. Захід також підтримали Міністерство культури Естонії, Посольство України в Естонській Республіці, Фонд Інтеграції, Культурний Центр Сілламяе, Міська управа м. Сілламяе. Підсумовуємо це важливе зібрання.

Ініціатори проведення, Українське земляцтво «Водограй», організували конференцію у форматі пленарних засідань та роботи дискусійних панелей. Учасники брали участь як офлайн, так і і онлайн. Таким чином долучилися усі причетні до велелюдної події. Вітальні слова та промови лунали естонською та українськими мовами з сурдоперекладом.

Було окреслено таку мету конференції:

• поділитися практичними інноваційними підходами в освіті та досвідом підтримки національних меншин, розвитком української освіти в Естонії;
• обговорити моніторингові спостереження про міграційні освітні процеси за останні два роки.

У результаті всі учасники обмінялися інноваційними підходами в роботі недільних шкіл; долучилися до діалогу між державними установами, навчальними закладами, вчителями, батьками; напрацювали пропозиції для покращення якості освіти дітей національних меншин Естонії та українських біженців.

З вітальними словами виступили :

• Голова українського земляцтва Сілламяе Водограй, директор недільної школи Лариса Житнік;
• мер м. Сілламяе Тиніс Калберг;
• Посол України в ЕР Максим Кононенко ;
• голова Товариства Україна-Світ Микола Жулинський;
• Світовий Конгрес Українців, членкиня управи СФУЖО Любов Любчик;
• Міністерство освіти та науки Естонії Каілі Сиимсен;
• Інтеграційний фонд Естонії Аве Хярсінг;
• Асоціація українців в Естонії Володимир Паламар;
• Конгрес українців Естонії Віра Коник.

Тема I панельної сесії:

«Асоціації естонських національних меншин: можливості креативного виховання (вчора, сьогодні, завтра; потенціал і IT&AI в культурі у творчому навчанні)». Тут обговорювалися освітні можливості для громад етнічних меншин в Естонії, а також найбільш вдалі акультураційні шляхи для інтеграції школярів-мігрантів, які перебувають в іншомовному академічному середовищі. Доповідачі констатували, що українознавчі культурні практики є запорукою єдності з країною походження.

Тема ІІ панельної сесії:

«Українська освіта: збереження ідентичності через культуру та мову в міграції (недільні школи, загальноосвітні заклади, студії, вища освіта)».

Доповіді в цій секції стосувалися освітніх практик, ініціатив та проєктів, які б допоможуть зберегти та примножити досягнення українознавчих шкіл за кордоном, зокрема такі як портал «Український освітній Всесвіт».

Тема III панельної сесії:

«Етнокультурна ідентичність як протидія деетнізації та маргіналізації». Йшлося про роль книги та читання рідною мовою у формуванні свідомості української особистості. А також про розвиток творчих здібностей в умовах війни.

Тема IV панельної сесії:

«Практичний обмін досвідом, повідомлення від недільних шкіл». Таким чином учасники конференції познайомилися з засновниками, викладачами, їх нестандартними підходами у викладанні в українських суботніх/недільних школах: Ларисою Житник «Водограй», Русланою Довгою «Калина», Марко Терен «Лабора», Аллою Паскаленко «Стожари», Володимиром Паламарем «Надія», Анною Сумик.

Висновки:

1. Сучасна російсько-українська війна – стала потужним викликом для європейської та світової безпеки, випробовуванням дієвості багатьох структур та інституцій Західного світу, а також захисту національних інтересів і цінностей. Вимушена міграція українців – це не лише отримання притулку і допомоги в країнах Європи і світу, а й проблема повернення мігрантів, формування нової української діаспори, збереження національної ідентичності в майбутньому.

2. Естонія сприймає українську діаспору як своєрідний ресурс і намагається застосовувати різні форми підтримки і контакти з нею. А саме: часткове фінансування українських суботніх/недільних шкіл, бюджет на викладання уроків української мови, підтримка в організації конференцій, національних свят, створення конкретних наративів про Україну.

3. Осередки української культури, такі як українське земляцтво «Водограй», зберігають та примножують етнонаціональну ідентичність в умовах міграції. Вони усвідомлено проходять два процеси: захищають національні інтереси, цінності свого народу та інтегруються в естонське суспільство, де проживають.

4. Лариса Житник - засновниця та голова українського земляцтва Сілламяє, волонтерка, визнаний авторитет, взірець для наслідування. Вона несе в своїй особі ідеал, який містить важливі для етнічної групи цінності, відроджує важливі для української спільноти чесноти, норми, моделі поведінки, інтерпретує події, й водночас інтегрує свою громаду в мультикультурному середовищі .

5. Учасники конференції відзначили високу актуальність та практичну значущість тематики доповідей і запевнили про необхідність та доцільність проведення таких наукових заходів попри війну та всілякого роду перешкоди.

Щирі вітання та подяка ювілярам, команді організаторів та учасникам конференції за роботу і плідну співпрацю!